Де народився Христос: у стайні, печері чи… хаті?
1. Стайня: Класичний образ
Перший образ логічно випливає з тексту Євангелія від Луки:
«І вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді». (Луки 2:7)
Слово «ясла» (грец. φάτνη — фатні) очевидно вказує на місце, де годували свійських тварин. Цю версію також підсилює давнє пророцтво з книги Ісаї:
«Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє». (Ісаї 1:3)
Саме тому віл і осел часто зображені на іконах та середньовічних картинах Різдва. Однак де ж знаходилась ця стайня? Чи була вона окремою будівлею, печерою чи частиною житлового будинку?
Перейдімо до першого варіанту.
2. Печера: Давня східна традиція
Аргумент на користь печери починається з самої землі. Вифлеєм розташований у Юдейських горах, де ґрунт складається переважно з м’якого вапняку та крейдових порід, багатих на природні порожнини. Місцеві жителі століттями використовували ці печери. Зазвичай будинок зводили безпосередньо перед печерою або над нею, використовуючи кам’яний грот як господарську кімнату — там зберігали інструменти, зерно або тримали худобу.
Цю версію підтверджують ранні християнські автори. Юстин Мученик (бл. 100–165 рр. н.е.), який був родом із сусідньої Самарії, у своєму творі “Діалог з Трифоном” (розділ 78) зазначає:
«Оскільки Йосиф не міг знайти місця для ночівлі в селі, він зупинився в певній печері поблизу села; і коли вони були там, Марія народила Христа і поклала Його в ясла…»
Також ця версія знаходить відлуння у Протоєвангелії Якова (II ст.), відомому як “Євангеліє дитинства”. У 17 розділі описується, як Йосиф, почувши про наказ імператора щодо перепису, занепокоївся:
«Синів своїх я запишу, та що мені робити з цією дівчиною? Як мені її записати? Як дружину мою? Соромно мені. Чи як доньку? Та ж усі сини Ізраїля знають, що не дочка вона мені».
З цими тяжкими думами він йшов до Вифлеєма, однак на околицях міста у Марії вже почались пологи, тому:
«…знайшов він там печеру, і ввів її туди, і, залишивши біля неї двох синів своїх, пішов шукати повитуху в околицях Вифлеєма».
Історичним доказом цієї традиції є дії імператриці Олени. У 326–327 роках н.е. вона прибула до Святої Землі, і місцева спільнота вказала їй на конкретну печеру. Саме над цим гротом за наказом Костянтина було збудовано першу базиліку, яка (у перебудованому вигляді) збереглася до наших днів як Храм Різдва Христового.
Оскільки цей апокриф критикували як вигадку і Отці Церкви (наприклад, Оріген), і святі (св. Єронім), і навіть Папи (Інокентій I), версія про народження в печері так і не прижилася в Латинській традиції. Однак у східному християнстві «Протоєвангеліє Якова» стало справжнім бестселером. Його переклали безліччю мов (сирійською, вірменською, церковнослов’янською), завдяки чому цей текст мав колосальний вплив на вірян. Саме він сформував східну іконографію та навіки закарбував образ народження в печері в уяві християн Сходу
Далі ми підходимо до найцікавішої та історично обґрунтованої версії.
3. Стайня чи хата?
Подумаймо логічно: чи йшов би Йосиф до готелю у Вифлеємі, якщо він був родом з цього села і мав там безліч родичів? Згідно з законами східної гостинності, зупинитися у рідні було першою і єдиною опцією.
На підтримку цієї думки приходить сам текст Євангелія від Луки. Ключ до розгадки — у слові κατάλυμα (каталума).
Порівняймо переклади Луки 2:7:
-
Переклад Огієнка: «…бо не було їм місця в заїзді».
-
Переклад Турконяка: «…оскільки в гостиниці не було для них місця».
Обидва варіанти натякають на комерційний заклад. Але справа в тім, що слово κατάλυμα використовується Лукою в іншому місці для означення не заїзду, а «світлиці» або гостьової кімнати у приватному домі:
«…і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця (κατάλυμα), в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?» (Луки 22:11)
Коли ж Лука хоче сказати про платний заїзд (готель), він використовує зовсім інше слово — πανδοχεῖον (пандохеон). Саме його ми бачимо в притчі про Доброго Самарянина:
«…посадив його на власну скотину, привів до заїзду (πανδοχεῖον) й доглянув за ним». (Луки 10:34)
Отже, у Вифлеємі не було місця не в “готелі”, а в гостьовій кімнаті (каталумі) родинного будинку.
4. Розгадка: Селянська хата
Експерт з історії Близького Сходу д-р Кеннет Бейлі у своїй книзі “Ісус очима Близького Сходу” популяризує родинну версію подій враховуючи історичний та культурний контекст.
Традиційні селянські хати Юдеї складалися з однієї великої кімнати, розділеної на два рівні чи зони:
- Сімейна кімната (світлиця): Верхній рівень, де сім’я їла і спала.
- Господарська кімната: Нижній рівень (біля входу), де працювали удень, а на ніч заганяли худобу.
Саме на межі цих рівнів, у підлозі тераси, часто були видовбані ясла.
Згідно з цим історичним підходом, Йосиф і Марія опинилися не на самоті, а в переповненій господарській кімнаті будинку, оточені родичами, наймитами та свійськими тваринами.
Ось що пише автор:
«Прості сільські будинки в Палестині часто мали лише дві кімнати. Одна з них призначалася виключно для гостей. Ця кімната могла бути прибудована до торця будинку, або ж розташовуватися на даху – “світлиця/горище пророка”, як у розповіді про Іллю (1 Царів 17:19).Головна кімната слугувала «сімейною залою», де вся родина готувала їжу, їла, спала і мешкала. Частина кімнати біля входу була або дещо нижчою за рівень решти підлоги, або ж відгородженою масивними брусами. Щовечора у цю відведену зону заганяли хатню корову, віслюка та кількох овець. Такі прості оселі зустрічалися від часів Давида аж до середини двадцятого століття. Я бачив їх на власні очі як у Верхній Галілеї, так і у Вифлеємі. На малюнку 1.1 зображено такий будинок (вид збоку)».
Висновок
Напевно, лише у вічності ми дізнаємось, де насправді народився Христос. Однак, гадаю, багатьом із нас — християн, які проводять Різдво у теплій родинній атмосфері, — буде нестерпною сама думка про те, що Дитятко Ісус теж народилося в безпеці й серед родини.
Ми звикли сприймати Христа як “слугу Ягве” якому судилося страждати із самого народження: бачити Його покладеним не в ясла, а в труну; уявляти народження не в хаті, а в темній печері-гробі.
Теорія про родинний будинок позбавляє звичного нам трагізму чимало ікон і колядок, що створювалися протягом віків. Проте ця думка дозволяє нам радіти за Христа. Адже незабаром Його переслідуватиме Ірод, а в дорослому віці — старійшини; Він страждатиме і помре, однак воскресне, пізнавши не лише журбу, але й багато радощів простого людського життя.