Законопроєкт №9103 – це маніпуляція

Ми вже всі знаємо законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств»,  який з’явився 7 березня з подачі народної депутатки від “Голосу” Інни Совсун що має надати додаткові права представникам ЛГБТ. Зі самого початку цей законопроєкт супроводжують маніпуляції громадською думкою, та й сам він є оманливим. Чому? Читайте далі.

За основу взято висловлювання авторки законопроєкту нардепки Інни Совсун у Facebook. Її тези також неустанно повторюють ЛГБТ-лобісти.  Ви також можете переглянути відео версію статті на нашому каналі. Отже…

I. Маніпуляція на тему військових

Цей пункт розділимо на 3 підпункти.

А. У реальній Україні є ЛГБТ-люди, що воюють у лавах Збройних сил.

З 2014 року нас бомбардують фотками військових ЛГБТ. Створюється враження, що їх воюють мало не цілі батальйони. Однак міністр оборони Олексій Резніков 21 квітня не підтримав законопроєкт №9103 і зазначив у листі-пропозиції:

«Викладена у пояснювальній записці до законопроєкту інформація про тисячі військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити свої стосунки з одностатевими партнерами чи партнерками, потребує додаткового вивчення у зв’язку із відсутністю в Міністерстві оборони України відповідних даних».

Отже, кількість ЛГБТ-військових взагалі не встановлена, тимчасом як автори закону говорять про «тисячі».

 

Б. І у цих військових є кохані, які мають право на юридичний захист і гарантії з боку держави. Замість подяки й поваги держава не може забезпечити їхнім коханим доступ до реанімації, ухвалення рішень щодо лікування, поховання, спадку та інших елементарних речей, доступних гетеросексуальним парам.

Припустімо, в лавах ЗСУ воюють багатоженці (що допустимо, наприклад, у мормонів чи в ісламі), які хочуть забезпечити  коханкам та їхнім дітям доступ до реанімації, ухвалення рішень щодо лікування, поховання, спадку та інших елементарних речей, доступних моногамним парам. Якби такі люди мали потужне лобі, вони проводили б сьогодні аналогічну кампанію: дивіться, наші багатогранні сім’ї не мають таких прав, як моногамні, вимагаємо зміни законодавства!

ЛГБТ-лобісти використовують тему війни, щоб вибороти для себе привілеї, а не права. Якщо гей воює в ЗСУ і вимагає за це зміни законодавства, то чому б не мали вимагати змінити у 156 статті Кримінального кодексу «Розбещення неповнолітніх. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку» вік, скажімо, на 12 років?

Впевнений, що більшість ЛГБТ-представників не воюють за привілеї, а лише ЛГБТ-лобісти використовують цю тему для просування законопроєкту №9103.

 

В. І якщо ще кілька років тому лише один військовий наважився анонімно розповісти про свою гомосексуальну орієнтацію, то сьогодні в Україні налічується понад сотня відкритих ЛГБТ-військових. Чим далі, тим більше людей буде сміливо й відкрито говорити про себе.

У 2018-му Віктор Пилипенко став першим військовим, який зробив публічний камінг аут. Він з’являвся на провідних каналах і був іконою руху ЛГБТ-військових. Однак усе дуже швидко закінчилось, коли спливло відео групового сексу Віктора зі своїми друзями. Тому відкрито запитаємо Інну Совсун і представників ЛГБТ: чому ми не бачимо зірку ЛГБТ-військових Пилипенка і чи справді цим молодикам потрібні реєстровані партнерства?

 

 

 

II. Маніпуляція емоціями

Їхня любов на часі. Їхня свобода на часі. Їхня гідність на часі. Їхня видимість, спокій та захист на часі.

Уявімо, що одружений чоловік закохався в чужу жінку і кидає свою дружину і  сім’ю заради неї. Він може оправдовуватися – але ж це кохання! Але чи ми захоплюємось такими людьми, які свої емоції поставили вище обов’язку і розуму? Чи ставимо їх на п’єдестал як зразок до наслідування? Звичайно, ні; чи не погубив Паріс своїх рідних і свою країну через кохання? Тому кохання гомосексуалів – це не аргумент. У нас є моральний обов’язок перед нашими дітьми показати добрий приклад для наслідування. І деякі гомосексуали це розуміють.

У 2015-му Доменіко Дольче з “Дольче і Ґаббана” сказав в одному інтерв’ю: «Сім’я – це не примха. Вона має надприродне відчуття причетності. Ви народжені від матері та батька, або принаймні так повинно бути. Зачаття – це акт кохання».

Елтон Джон закликав до бойкоту бренду «Дольче Габана». Фактично за те, що Доменіко сказав правду: сім’я – це не фетиш, діти повинні мати батька і матір.

 

III. Маніпуляція вимогами Заходу

Цього від нас вимагають західні союзники – і це правда, вимагають.

Навіть якщо Захід цього вимагає, це не означає, що ми зобов’язані це приймати. Чи перестануть нам передавати зброю і підтримувати, якщо ми не приймемо цей закон? Сумніваюсь.

Чи Польща зобов’язана була легалізувати одностатеві шлюби, щоб стати частиною Євросоюзу та НАТО? Аж ніяк, і пані Совсун свідомо цим маніпулює.

 

IV. Маніпуляція підтримкою населення

У реальній Україні запровадження одностатевих партнерств підтримує 56% українців по всій країні та 51% – на Заході України. Не підтримує 24% по всій країні та 28% – на Заході.

Усі засоби масової інформації копі-пейстять цю інформацію по всій мережі. Однак якщо пошукати, майже неможливо знайти посилання на першоджерело цих досліджень. Хто їх проводив? Яка була вибірка? Демографія? Кількість опитаних? Похибка тощо? Виникає багато запитань до цих міфічних досліджень, і якщо вони є, треба ретельно перевірити їх методологію, перед тим як публікувати вздовж і впоперек.

Оновлення: Автору вдалося знайти інформацію, що Інна Совсун опирається на соціологію NDI (National Democratic Institute). Однак на офіційному сайті цю статистику годі знайти.

 

V. Вішання ярликів

Релігія не має йти в пакеті з гомофобією, скрєпами та ненавистю. Це pociйський наратив, який нам насаджували десятиліттями.

Вішати ярлики – улюблений прийом комуністів та нацистів. Подивіться кадр із пропагандистського радянського фільму «Іванна»: тут християни, фашисти і бандерівці зображені в одній категорії – вороги.

Всіх християн України, які активно виступають проти одностатевих ініціатив, ліві активісти називають рашистами, скрєпними корисними ідіотами і так далі. Повторюючи практику тоталітарних режимів, вони вперто не хочуть помічати, що в нас як християн є своя, досить чітка позиція щодо гомосексуалізму, тому вони знову і знову використовують практику своїх попередників марксистів.

 

VI. Маніпуляція справжньої мети законопроєкту

Законопроєкт № 9103 не має стосунку до шлюбу, він про реєстровані партнерства – створення нового інституту для всіх, хто не хоче чи не може взяти шлюб: одностатевих та різностатевих пар, військових та цивільних.

Реєстровані партнерства були узаконені в Британії у 2004 році.

Гомосексуали з ентузіазмом сприйняли це нововведення і почали реєструвати партнерства. Однак згодом ЛГБТ-активісти заявили, що партнерства є другосортними порівняно з одруженням, і тому уряд після дискусій прийняв закон про одностатеві шлюби у 2013-му. Після запровадження одностатевих шлюбів цивільні партнерства пішли на спад і більшість із них була перереєстрована в подружжя.

 

То навіщо пані Совсун так бореться за дискримінативний до сексменшин закон? Чому б відразу не написати закон про одруження одностатевих пар і змінити Конституцію? Дуже просто: суспільство цього не сприйняло б. Тому реєстровані партнерства – це перехідний етап до запровадження закону про одностатеві подружжя, усиновлення дітей тощо.

Отож, думаю, якщо законопроєкт №9103 буде прийнято цього року, десь за п’ять років буде запропоновано змінити Конституцію України, яка чітко говорить у 51 статті, що шлюб – це вільний зв’язок чоловіка і жінки.

 

 Іван Федорич для ГО «7000».