Незадовго до Різдва Христового 2023 Дикастерія віровчення видала Декларацію Fiducia supplicans(FS), яка дозволяє священникам благословляти одностатеві пари:
«З’являється можливість благословення пар у нестандартних ситуаціяхта для пароднієїстаті. Ця форма не повинна бутизакріплена церковною владою як ритуал, щоб уникнути плутанини з благословенням, яке стосується таїнства Подружжя».
Папа Франциск схвалив документ, і він одразу ж викликав поділ серед мирян- католиків та єрархії. Ліберальні ЗМІ назвали документ історичним зрушенням щодо католиків-геїв, ліберальні кардинали, такі як кардинал Купіч, також привітали Декларацію:
«Тут, у Чиказькій архиєпархії, ми вітаємо цю Декларацію, яка допоможе багатьом членам нашої спільноти відчути близькість і милосердя Бога».
Консервативні кардинали, такі як Герхард Мюллер, відкрито вказали на суперечливу природу Fiducia supplicans:
«Для того, щоб прийняти благословення ситуацій, які суперечать Євангелію, Дикастерія віровчення пропонує оригінальне рішення: розширити поняття благословення. Проте насправді цей вихід за межі таїнств уже відбувається через інші благословення, затверджені в Rituale Romanum. Сутьу тому, що благословення, передбачені Римським Ритуалом, можливі лише над “речами, місцями чи обставинами, які не суперечать закону чи духу Євангелія”. І це той момент, який Дикастерія віровчення хоче подолати, оскільки має намір благословляти пари в обставинах, таких як одностатеві стосунки, які суперечать закону і духу Євангелія».
Кардинал Герхард Мюлер
Архиєпископ Карло Марія Вігано відкрито назвавFS справою рук сатани:
«Дія диявола виражається як “вікно Овертона”, що робить злочин проти Бога менш жахливим, змушує нас повірити, що покарання, яке нас чекає, є менш страшним, а наслідки нашої провини – більш прийнятними.
Архиєпископ Томаш Пета з Астани, Казахстан, разом із єпископом-помічником Атанасієм Шнайдером твердо переконані, що нова декларація, Fiducia Supplicans, є «великим обманом» і що запропоновані в ній благословення одностатевих пар «прямо і серйозно суперечать Божественному Одкровенню і безперервному, двохтисячолітньому вченню та практиці Католицької Церкви».
Більшість католицьких єпископів посіли нейтральну позицію в дусі «нічого не сталося» або «нас це не стосується», ігноруючи небезпеку «вікна Овертона», про яке згадував кардинал Вігано. Як заявила Польська єпископська конференція, «Декларація жодним чином не змінює навчання Церкви стосовно подружжя і родини».
Блаженніший Святослав Шевчук, голова найбільшої Східної Католицької Церкви – УГКЦ, в комунікаті щодо FSзазначив:
«Вищезгадана Декларація трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах. На підставі кан. 1492 ККСЦ ця Декларація стосується суто Латинської Церкви і не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви».
Що таке «вікно Овертона»?
Теорія американського юриста Джозефа Овертона описує діапазон прийняття певних ідей у політичному дискурсі від неприйнятних до загальноприйнятих. Наприклад, концепція одностатевих шлюбів перемістилась від шкали «неприйнятна» в 60-х роках до «загальної норми» у XXI столітті. Прийняття певних ідей проходить еволюцію. Так Стоунволлські бунти у 1969 році запустили ланцюгову реакцію, що призвела до повного прийняття гомосексуальних стосунків, широкого прийняття трансгендерності тощо.
Overton Window
Юрій Підлісний, Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян, відомий як захисник репутації папи Франциска, визнав:
«…сам документ, який дискутує благословення гомосексуальних пар, на жаль, відкриває шлях до експлуатації цієї теми і створення своєрідного “вікна Овертона”».
Що відбувається?
Ні для кого не секрет, що Папа Франциск заграє з ліберальною ідеологією своїми небезпечними та неоднозначними висловлюваннями як у FS, так і в Amoris Laetitiaта«Синоді про синодальність». Ці висловлювання сіють сум’яття і розбрат серед католиків. Також він дав зрозуміти, що не терпітиме критики у свій бік. Так 11 листопада Папа звільнив свого запеклого критика – єпископа Стрікленда з Техасу.
Також Папа позбавив ще одного опонента, кардинала Берка, ватиканського житла і зарплатних привілеїв. Реймонд Берк був одним із п’яти кардиналів, які підписали відкриту Дубію, адресовану Папі Франциску, і публічно поставили під сумнів його інтерпретацію церковної доктрини. Інші кардинали, які підписали Дубію, вже на пенсії, тому Папа має невеликий вплив на їхню кар’єру, що дає їм більше свободи у висловлюваннях: кардинал Вальтер Брандмюллер (94), кардинал Йозеф Дзен Зе-кун (91), кардинал Хуан Сандоваль Нсігес (90), кардинал Роберт Сара (78), кардинал Реймонд Берк (75).
Проте навіть покійний кардинал Пелл очікував «люті Папи Франциска» після того, як назвав «Синод про синодальність» «токсичним кошмаром» у своїй статті для Spactator, яка була опублікована посмертно.
Що можуть зробити звичайні католики?
Fiducia supplicans розділила католиків: ліберали гаряче підтримують її, а консерватори вбачають у ній загрозу фундаментальному вченню Церкви; дехто намагається виправдати Папу, а дехто просто вдає, що нічого особливого не відбувається. Очевидно, що «чистячи» ряди консервативних єпископів і встановлюючи на посадах однодумців, таких як нещодавно висвячений кардинал Віктор Мануель Фернандес (нинішній префект Дикастерії віровчення і член Дикастерії євангелізації), Папа Франциск намагається повільно підштовхнути до прийняття ЛГБТ-ідеології у Католицькій Церкві.
Чому він це робить? Можна припустити, що Папі Франциску дуже подобаються марксистські ідеї. 10 січня він закликав до «більшого діалогу між марксистами і християнами» на зустрічі лівих політиків і представників Focolare під назвою DIALOP. «Не забуваймо, що великі диктатури – згадаймо нацизм – відкидали вразливих і вбивали їх». Хоча Папа не любить згадувати переслідування католиків російськими комуністами чи Червоний терор в Іспанії, вчинений саме «ліваками». Політика Папи Франциска радикально відрізняється від політики Івана Павла ІІ. Кароль Войтила не мав ілюзій щодо марксизму, живучи в соціалістичній Польщі, тому використовував свою м’яку силу для знищення Варшавського договору та Радянського Союзу як імперії зла.
Що буде далі?
Архиєпископ Вігано мав рацію: Папа Франциск відчинив «вікно Овертона». Що це означає? ЛГБТ ідеологія буде повільно просуватися в Католицькій Церкві до точки повного прийняття, як це відбувалось і відбулось у деяких протестантських церквах через серію компромісів. Як перебігає цей процес? Зміни відбуваються маленькими кроками протягом багатьох років. Наприклад, у 2004 році у Великій Британії були запроваджені цивільні партнерства. Це сприйняли як велику перемогу ЛГБТ-спільноти. До цього було зроблено багато маленьких кроків, включаючи такі важливі віхи, як Стоунволлські бунти 1969 року, вилучення діагнозу его-дистонічної гомосексуальності з Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів III-R 1987 року тощо. Через 10 років після легалізації цивільних партнерств науковці та активісти розпочали кампанію, в якій заявили, що цивільного партнерства недостатньо, що воно є принизливим порівняно зі шлюбом, тому одностатеві шлюби були легалізовані у Британії у 2019 році.
Отож від Стоунволлу в 1969-му до легалізації гомосексуальних шлюбів в Англії пройшло 50 років.
Stonewall Riots
Такий самий механізм уже працює в Католицькій Церкві – сьогодні це Fiducia Supplicans,яку деякі єпископи не вважають чимось загрозливим. Через рік-два священники будуть частіше благословляти гей–пари, які де-факто живуть у важкому гріху, особливо в Європі та Латинській Америці. Коли підуть з життя останні консервативні кардинали, у Ватикані більше говоритимуть про визнання одностатевих шлюбів і про те, щоб якось змінити віровчення. Покоління зумерів уже толерантно ставиться до одностатевих шлюбів, виховане контентом Netflix та Disney. Крок за кроком, через 15 років, а то й швидше, Католицька Церква прийде до повної капітуляції перед постмарксистськими цінностями.
Що ми можемо зробити?
Реакція на Fiducia Supplicans була різною:радість, заперечення, виправдовування Папи, агресія і розгубленість. Безумовно, це переможний момент для ліберальних католиків і важкий день для консерваторів, які все ще вважають, що людська сексуальність зарезервованалише для чоловіка і жінки, як і було задумано Богом.
Тож який у нас є вибір? Ігнорувати загрозу? Покинути Церкву? Скаржитися і звинувачувати ліберальних кардиналів? Просто чекати, що ситуація зміниться сама собою?
Я думаю, що є кращий шлях. Блаженний Франц Яґґерштадтер(1907-1947) бачив на власні очі, як католицькі єпископи і священники в окупованій Австрії один за одним підкорялися нацистському режиму і починали молитися в церквах за фюрера і NSDAP, боячись арештів і повільної смерті в концтаборах. Франц відмовився воювати у Вермахті, відмовився бути частиною кровожерливої нацистської партії і був засуджений до смертної кари. Під час перебування у в’язниці він написав ось що:
«Не робімо ситуацію єпископівще складнішоютим, що звинувачуємо їх. Натомістьмолімося за них, щоб Бог полегшив складнівиклики, які стоять перед ними».
Так само багаторічний помічник Папи Бенедикта XVI кардинал Сіра закликав католиків використовувати Святе Письмо, молитву та інші духовні зусилля, щоб служити «свідками істини у світі, що переживає кризу».
«Ми повинні сказати правду: що це богохульство, що це гріх. Ви можете зрадити себе, ви можете зрадити інших, але ніхто не може зрадити Бога».
Хоча нинішній Папа і ліберальні кардинали заграють і навіть відкрито симпатизують марксистській ідеології, як деякі європейські єпископи симпатизували нацистам у часи Другої світової війни, ми маємо власну волю. Ми відмовляємося визнавати розмивання фундаментів вчення Церкви, ми не визнаємо гомосексуальні шлюби і сексуальні стосунки нормальними та вважаємо їх гріхом і спотворенням Божого дару сексуальності. Ми будемо говорити про це голосно і відкрито. Ми не будемо обвинувачувати єпископів та Папу Франциска, але будемо молитися за них, щоб Церква пережила цей темний час неомарксистської зарази, як вона пережила нацизм.
