Як св. Юрій став Змієборцем
Усі ми бачили це зображення, де святий Юрій вбиває змія списом. За легендою, він як римський воїн поборов змія, який тероризував місто Силена. Однак у дійсності Юрій був трибуном при Діоклетіані й помер мученицькою смертю під час гонінь на християн, які розпочав імператор. Не було жодного дракона, тож звідки взявся цей образ змієборця, який глибоко закорінився в християнській іконографії?
Універсальний архетип
Герой, який убиває чудовисько, — це архетип, що зустрічається в усі часи й в усіх народів. Він має навіть окрему назву — Chaoskampf (боротьба з хаосом). Так, вавилонський Мардук вбиває богиню хаосу Тіамат, Персей вбиває чудовисько Кето й рятує Андромеду, Тор убиває змія Йормунганда, бог вітру Сусаноо вбиває восьмиголового Ямата-но Ороті, а Траетона поборює триголового змія Ажі-Дахаку в зороастріанізмі.
Однак зосередьмося на єгипетській міфології: на зображенні ви бачите ілюстрацію з «Книги мертвих» доби Нового царства, на якій Сет вражає змія хаосу Апепа, що хоче перешкодити богу Ра перейти через царство мертвих. Єгиптяни вірили, що сонце заходить у царство мертвих і вранці встає, переходячи через потойбічний світ, і далеко не факт, що воно взагалі зможе з’явитися. З плином часу образ Сета як оборонця Ра був демонізований, і вже в IV столітті домінують зображення, де Гор вбиває свого дядька Сета за те, що той посягнув на життя його батька Осіріса.
Уже в греко-римський період стає популярним зображення Гора у вигляді римського еквіта (вершника) на коні, у римських обладунках та зі списом у руках. У цій «сучасній» версії з єгипетського контексту залишилася голова сокола в Гора, а Сет зображений у формі крокодила.
Після народження Христа християнство переросло з єврейської секти в поширену в імперії релігію. Мучениками ставали не тільки чужинці, а й громадяни Риму, як-от св. Юрій чи св. Теодор. А вже в IV столітті завдяки сприянню імператора Константина та його Міланському едикту (313 р.) було покінчено з переслідуванням християн.
Також змінювалися й переосмислювалися старі вірування та уявлення. Так поступово образ дракона/змія чи іншого монстра перестав конкретно асоціюватися з якимось богом, а натурально став уособленням ворога людини, сіяча хаосу й смерті — Сатаною.
Також популяризації цього образу додавав сам Константин. У «Життєписі Константина» («Βίος Κωνσταντίνου») Євсевія Кесарійського читаємо:
«…наказавши спорудити високу дошку перед брамою палацу, він зобразив на ній себе і спасительний знак над собою, а ворога й неприятеля роду людського, який через безбожних тиранів брав в облогу Церкву Божу, — у подобі дракона під своїми ногами та ногами своїх дітей, що поринає у безодню. Бо й справді драконом та кривим змієм називали його божественні пророцтва у книгах Божих пророків. Тому імператор виставив це діло, виконане восковими фарбами, перед брамою палацу на височині на очах у всіх: дракона, пронизаного дротиком наскрізь і скинутого стрімголов у морські глибини…»
Також за Костянтина карбувалися монети (зокрема із серій Virtus або Gloria Romanorum), де імператор зображувався на коні зі списом, долаючи ворога. Імператор зображений зі списом на коні, перемагаючи ворога. Згодом у VI–VII століттях, у часи епідемій, війн із персами та інших негараздів, набувають популярності амулети/медальйони із зображенням святого вершника, що вбиває демона чи змія. Часами цим вершником виступав цар Соломон, часами — архангел Михаїл чи сам Бог («Бог перемагає все зло»).
Амулети ці були шалено популярні через знаменитий апокриф «Заповіт Соломона», у якому святий цар змушує демонів будувати Єрусалим, а також мучить демоницю Обізум (або Гілу) — вбивцю ненароджених дітей. Перед Соломоном Обізум зізнається: «Якщо хтось напише моє ім’я або ім’я того ангела на амулеті та повісить на породіллю — я не зможу увійти до цього дому і втечу».
Саме тому амулети з архангелом Михаїлом чи Соломоном стають дуже поширеним захистом від злих духів. Також було популярним зображення п’ятикутної зірки, що називалась “Печать Соломона” (більше читайте у статті – Перестань боятись пентаграми!). І як Церква не боролася з цими народними віруваннями — усе було марно.
Однак, як сказав класик, «якщо не можеш побороти корупцію, треба її очолити». Поступово святий вершник набирає конкретних форм, і ним стає… св. Теодор Тірон, який був ще одним військовим-мучеником і був страчений за підпал святині Кібели у IV столітті. Звісно, за життя він теж не боров жодних драконів, проте вже у VIII столітті з’являється новий апокриф — «Чудо святого Теодора про дракона» (Miraculum Sancti Theodori de dracone), у якому він вбиває чудовисько й рятує синів вдови з Євхаїт.
Тепер зображення св. Теодора, який не служив у кінноті, на відміну від св. Мартина, верхи з’являється не тільки на амулетах, а й у печерних храмах Каппадокії у формі фресок — Балкан Дересі, Тавшанли Кілісе.
Згодом митці починають зображати св. Теодора Тірона разом зі св. Юрієм, які вражають змія (найвідоміша така фреска знаходиться саме в Їланли Кілісе — Церкві Змія в долині Гьореме). Культ двох святих-полководців став популярним під час візантійсько-арабських воєн IX–X століть, тому ці два святі часто зображалися разом. Вони уособлювали гармонію пішої та кінної військової сили, а також захист східних і західних кордонів імперії. Символіку цієї пари також часто підтверджують візантійські свинцеві печатки (молівдовули), де святі Юрій та Теодор зображені пліч-о-пліч.
Уже в XI столітті в популярній літературі «Чудо святого Теодора про дракона» переписується під св. Юрія, але св. Теодор не зник безвісти: він залишився шанованим воїном-святим і до сьогодні зображається як змієборець у коптському та східнохристиянському іконописі.
В XI столітті, під час Першого хрестового походу, лицарям-хрестоносцям, за переказами, було видіння святого Георгія (разом із Дмитром Солунським), який вів їх у бій на білому коні під час облоги Антіохії (1098 р.). Саме хрестоносці перенесли культ Юрія-змієборця до Європи, і остаточно цей образ закріпився після випуску популярної «Золотої легенди» Якова Ворагінського, яка мала за основу, звісно, попередні перекази про свв. Юрія та Теодора.
Ось так крізь нашарування віків святий мученик став змієборцем і новим Chaoskämpfer — борцем із хаосом. Чи це дискредитує саму концепцію св. Юрія-драконоборця? Звісно, ні, адже якщо сприймати змія як сатану, який хоче погубити невинні душі, то цей образ стає вічно актуальним і зрозумілим для кожного християнина і не тільки.